У пошуках долі на Івана, на Купала. Чим унікальна ніч на Ярилів день

ЩО ОЗНАЧАЄ СВЯТО
 
Свято Івана Купала дуже стародавнє і бере свій початок ще з язичницьких часів. Воно символізує зв'язок людини з природою і перехід до літнього циклу. Якщо до цього часу сонце було в фазі весняного бога Ярила, то після свята переходило в фазу Купала. Позаяк наші пращури до християнських часів велику роль виділяли богам, зокрема Сонцю, то Івана Купала також було пов'язане з цим небесним світилом.
 
Святкування відбувалося в червні, у день літнього сонцестояння, коли Сонце було в самому зеніті – вважається найкращим часом, щоб продовжувати рід. У цей час також дуже добрий врожай, розквітає природа, рослини. Тому саме на Івана Купала приділялася велика увага ритуалам, обрядам і традиціям.
 

КОЛИ СВЯТКУЮТЬ

 
Раніше Івана Купала святкувалося за старим календарем у ніч із 22 на 23 червня – найдовший день у році. За новим, григоріанським, – свято відбувається в ніч на 7 липня. Найправильніше традиційно святкувати ввечері, з приходом ночі.
Цьогоріч Івана Купала припадає з понеділка на вівторок. Саме ця ніч вважається магічною. І, якщо вірити повір'ю, саме в цю ніч зацвітає папороть. Хто знайде цвіт папороті - в того збудуться ус бажання та йому відкриються усі таємниці.
аніше свято називалося просто Купала, а вже пізніше додалося Івана на честь Івана Хрестителя. Коли князь Володимир хрестив Русь у 988 році, народ почав переходити в християнство. І, звичайно, багато язичницьких свят, як Івана Купала та Масляна, перейшли в християнські обряди. Вони мають дуже велику історію і від них відмовитися було неможливо, тому що народ сотні років їх святкував.
 
Люди дуже поважали і любили всі традиції, обряди, які пов'язані з природою. Вони зустрічали і проводжали весну, літо, осінь та зиму. У церквах, особливо в XI-XII століттях часто згадувалося Івана Купала, але сьогодні це свято є лише на календарі та традиційно існує лише в народі.
 
 

ЧОМУ УКРАЇНЦІ ДОСІ ВІДЗНАЧАЮТЬ СТАРОВИННЕ ЯЗИЧНИЦЬКЕ СВЯТО

 
 
В українців дуже добре зберігаються різні обряди. Стародавні віковічні традиції показують, що нашій державі не 26 років, а вже більше як тисяча. Якщо сучасники не пам'ятають як язичники святкували, то десь на генетичному рівні воно все-таки збереглося. І традиції продовження роду, поваги до батьків і прадідів існують досі. Ще в часи Київської Русі було почесним продовжувати справи свої дідів-прадідів. Недарма культ роду тоді був одним із головних. До того ж, це приємне і позитивне свято, яке зближує з природою.
 
 
Нині в сучасному світі важко приєднатися до природних стихій, тому що всюди місто, будинки і технології. Тому декілька свят у році допоможуть трішки відійти від сучасності і від буденності, об'єднатися в хороводи, познайомитися з іншими людьми і заручитися до різних цікавих традицій.
 
 

ЩО КАТЕГОРИЧНО НЕ МОЖНА РОБИТИ НА ІВАНА КУПАЛА

 
На Івана Купала не можна сваритися з близькими, бажати іншому зла чи заздрити. Святкова ніч містична і стосується продовження роду, тому все набуває особливого значення.
 
 
Також не можна вночі бути у водоймах, тому що вночі прокидаються нечисті сили: водяний чи русалка можуть затягти вас у воду. Бажано вдень купатися, а не ввечері.
 
 

ТРАДИЦІЇ СВЯТКУВАННЯ ІВАНА КУПАЛА

 
 
Основна ідея свята - це продовження роду
 
 
Більшість традицій на Івана Купала пов'язані із продовженням роду, віднайденням другої половинки та підтвердження щирості почуттів. Вважалось, що період на літнє рівнодення найсприятливіший для продовження роду, тому Ярилів день вважався також і Днем любові.
 
 
Стрибки через багаття.
 
На Івана Купала прийнято палити велике багаття та водити хороводи, щоб лісові та русалки, які в цю ніч виходять із водойм боялись наблизитись до людей. Коли багаття догорає молоді пари пригають через нього беручись за руки. Якщо руки розімкнуться - почуття не щирі і пара в цей рік розійдеться.
 
 
Плетення вінків
 
Чудова традиція, яка уособлює родючість та вшанування землі. Дівчата плетуть вінки, заплітають свою долю. Потім вінки спускають на воду: куди попливе вінок - звідти й суджений. Якщо вінок тоне - цьогоріч дівчина залишиться на виданні. 
 
 
Якщо жінка бажала народити дитину, вона носила з собою амулет богині Мокоші – лунницю (у формі півмісяця). Він давав можливість якнайшвидше народити. За легендами, оскільки купальська ніч була магічною, то зачати дитину шансів було більше саме на Івана Купала.
 
 

Вогонь

 
«Лежи, лежи, та Купалочку, в червоному та багаттячку!»
 
 

 
Купальське палаюче колесо. «Співоче поле», с.Пирогово під Києвом. НМНАПУ.
 

 
Купальський хоровод
 
Обрядове багаття на свято Івана Купала пов’язане  із культом сонця,  тому й місце для нього обирали, як правило, на пагорбах, щоб підняти полум’я якомога вище. Також котили з гір палаючі колеса, обмотані соломою. Для багаття збирали увесь непотріб: солому, старі речі, колеса. З усім цим мала згоріти «нечиста сила». Кожен з присутніх мав принести щось у вогнище, інакше буде битий: «Хто прийде без поліна, той піде без коліна». Розпалювала купальське багаття, як правило, жінка чи дівчина, бо наділена функцією дітонародження, а  вогонь мав запліднюючу силу. Тому, щоб мати змогу продовжити рід, усі дівчата і молоді жінки мали обов’язково бути на святі. Найважливіший ритуал у цей день – «очищення»  вогнем. Люди цілу ніч не спали, водили хороводи навколо вогню. Парубки й дівчата, взявшись за руки, стрибали через вогонь. Іноді через купальські багаття проганяли домашню худобу, щоб уберегти тварин від хвороб. Могли в багатті спалити сорочку хворої дитини, щоб вона швидше одужала. Спалювали у вогні «гілку-купайло» як жертвоприношення  головному богу – сонцю.
 
 

Вода

 
«Ой на Купайла, на Купайла там ластівочка купалася»
 

 
Ворожіння на вінках
 
Як і вогонь, вода також мала силу «очищення», «оздоровлення». Тому в цей день купання було ритуальним і  відоме усім народам Європи. Побутували вірування і в цілющі властивості купальської роси, у ній качалися, нею умивалися. На воду дівчата пускали вінки, ворожачи на долю. Потім дівчата й самі роздягалися і купалися, щоб «очиститись». Ритуальні потоплення купальського деревця, Марени та Івана – це імітації колишніх жертвоприношень водоймам. За народними уявленнями, вода в день Івана Купала потребувала жертв і вважалася небезпечною. Тому людську жертву замінило її  символічне зображення – купальське деревце. 
 
 

Купало під забороною

 

Купала на Південному Бузі. Фото 1970-х рр. м. Вінниця
 
з фондів Навчально-наукової лабораторії з етнології Поділля ВДПУ ім. М. Коцюбинського
 

Хоровод біля Купала. Фото 1970-х рр. м. Вінниця
 
з фондів Навчально-наукової лабораторії з етнології Поділля ВДПУ ім. М. Коцюбинського
 
 
Перші писемні згадки про свято Купала в Україні є у Волинському (1262 рік) і Густинському (приблизно 1620 рік) літописах, «Синопсисі» (1674 рік). У ХVIII столітті з’явився ряд документів, які свідчать про запеклу боротьбу церковної та світської влади з купальським обрядом. Наприклад, у 1719 році гетьман Війська Запорізького та голова козацької держави в Лівобережній Україні Іван Скоропадський видав указ «о вечерницах, кулачных боях, сборищах под Ивана Купала и проч.», який надавав право фізично карати (в’язати, бити киями) та відлучати від церкви усіх учасників купальських ігрищ. У 1723 році Перемишльський собор у Березові заборонив танці та розваги біля купальського вогню. У 1769-му Катерина II видала указ про заборону свята. Та попри всі заборони, язичницький характер народних обрядів виявився міцним.
Саме язичницька сутність, містичність, шлюбно-еротичні мотиви купальського обряду привертали увагу багатьох дослідників, митців. Завдяки народному обряду з’явилися такі мистецькі шедеври, як опера С. Писаревського «Купала на Івана»; фольклористична праця Л. Українки «Купала на Волині»; оповідання М. Гоголя «Ніч проти Івана Купала»; кінофільм Ю. Іллєнка «Вечір на Івана Купала»; фольк-опера Є. Станковича «Коли цвіте папороть». Остання 40 років була під забороною і лише  у 2017 році на сцені Львівської опери відбулася її світова прем’єра.
 
Три «кити» Купала
 
 
На початку XX століття купальський обряд поступово почав зникати. Сьогодні він існує у «відродженій», точніше  «впровадженій» за радянських часів (під час антирелігійної  боротьби) формі інсценізованого обряду. І хоч магічний зміст ритуалів знівельований, а святкування набрало мистецького значення, все ж головні язичницькі ритуальні дійства до нас дійшли – це плетення вінків дівчатами і пускання їх на воду; вшанування купальського деревця хороводами; розпалювання багаття та стрибання через вогонь; ритуальна купіль; спалювання або потоплення деревця; спалювання кулів соломи чи опудала; влаштування ритуальної вечері. Цікаво, що і назва свята, і ритуальний вогонь, і прикрашене деревце називають «купалом», «купайлом» чи «купайлицею». Це ж і є головні елементи обрядовості, в основі яких лежать культ вогню, води і рослинності. Ритуали уособлюють поєднання чоловічого (вогню) та жіночого (вода) начал, виконувалися з метою забезпечення врожайності, здоров’я, продовження роду. 
https://nasha.com.ua/uk/

Коментарі

Додати коментар

Залишити коментар

оновити, якщо не видно коду