50 років паводку в Тячеві зі спогадів очевидців - фото

Днями було рівно 50 років з часу раптової і руйнівної для Тячева повені 13-14 травня 1970 року (тоді теж була середа). Старші тячівці добре пам’ятають, що під час цього паводку з різних причин лише офіційно загинули 5 осіб (за іншими даними тоді в місті загинуло 11 осіб). Найбільш резонансний трагічний випадок стався зі шваграми: місцевим хлопцем Куном Рейнгольдовичем Шелем і вихідцем зі Східної України Борисом Семеновичем Косенком.
Вони добровільно на тракторі рятували хворих із затопленої Тячiвської лікарні. В одній із поїздок за хворими їх трактор втрапив у яму, що утворилася від виру течії Тиси на розі вулиць Партизанської, Жовтневої, Вайди, і там торцем застряг. Так їх і знайшли через два дні утопленими за кермом трактора.
Поряд із цим місцем у сквері через рік їм було встановлено пам’ятник у вигляді частини стіни будинку, де викарбувано у траурному вінку текст Указу Президії Верховної Ради СРСР від 12 березня 1971 року про нагородження їх посмертно орденом «Знак пошани». На одній з граней монументу є відмітка рівня води на тому місці 13-14 травня 1970 року, яка на висоті аж 2,5 метрів.
Влада заборонила тоді публічно афішувати затоплення Тячева, хоча, за інформацією з деяких джерел, водою було пошкоджено майже 90% житлового фонду міста. Зокрема, в райгазеті Тячівщини «Дружба» за 1970 рік жодної інформації про загибель людей і руйнування. За спогадами (а вони виключно трагічні або сумні) очевидців по цілому ряду вулиць, які ближчі до річки Тиса (зокрема по Партизанській і прилеглих до Тячівської лікарні) вода прибула дуже швидко і сягала в житлових приміщеннях аж до стелі. Люди не встигли винести з будинків буквально нічого.
До прикладу, медичний статистик Решетнік-Ортікова Віра Іванівна, яка поспішила забрати дитину з Музичної школи в центрі, до свого дому вже не змогла навіть наблизитися (вода в житлових кімнатах сягала стелі). Після прориву дамби потік води на окремих вулицях був такий, що зносив навіть бойові колісні плаваючі машини військових, які намагалися розпочати рятувальні роботи в епіцентрі стихії (лише згодом бойові гусеничні машини підвищеної прохідності впоралися з цим завданням).
 Рятувалися хто де міг і як встиг. Для ілюстрації наведеного пропоную найбільш характерні або особливі (і ця робота продовжується) спогади мешканців міста Тячів та району щодо повені 13-го травня 1970 року (більшість з них є дотичними до сфери охорони здоров'я, до якої я належу).
Дідусь чинного директора КНП «Тячівська районна поліклініка» Болдессарі Йосипа Йосиповича, Болдессарі Йосип Йосипович був заблокований у власному помешканні (недалеко від перехрестя тодішніх вулиць Жовтневої і Московської) і змушений був рятуватися на пічці. Загалом йому довелася майже добу пробути в крижаній воді, яка сягала шиї! І це у віці 70 років! Напевно лише фронтова загартованість та богатирське здоров’я врятували його тоді. Але будинок був напівзруйнований. Ряд наших колег втратили житло повністю.
Серед них рентген-лаборант Літун Семен Дмитрович (мешкав по вулиці Листопада, яка дуже постраждала), хірург Бендюкевич Оксана Платонівна (мешкала по вулиці Київській), уролог Молнар Василь Олександрович (мешкав по вулиці Партизанській). До речі, мати й бабуся В.О. Молнара (він тоді проходив службу в армії) біля трьох діб були в полоні бурхлиих потоків у власному будинку по вулиці Партизанській. Як тільки їх зняли з горища — будівля повністу зруйнувалася. Батько родини, перебуваючи у відрядженні в Ужгороді, дістав звістку про їх загибель — як результат важкий інсульт.
Знаний в місті фотомайстер Іван Іванович Козуряк (в той час працював водієм Тячівського пункту швидкої допомоги) пригадує як рятувальники, які намагалися евакуювати пацієнтів та медперсонал райлікарні, самі були відрізані водою у некерованому тракторі: міцніші врятувалися пересуваючись по проводах електричних ліній, а старший чоловік загинув.
Козуряк Ірина Володимирівна (тоді лаборантка стаціонару Тячівської ЦРЛ) була захоплена водою в одному з корпусів разом з пацієнтами, яких не встигли евакуювати та залишками медперсоналу.
Серед бранців стихії була завiдувач терапевтичного відділення Піковська Марія Ісаківна і терапевт Келемен Борис Іванович (згодом, в 1977 році він очолив Тячівську ЦРЛ). До речі, та будівля до всього могла вибухнути внаслідук заповнення приміщень газом ацетилен, який виділявся від контакту карбіду кальцію з водою у підвалі.
Знана в місті медсестра Тячівської районної поліклініки Рапоті-Фекете Олени Іванівни (в той період медсестра хірургічного відділення стаціонару) згадує як довелося терміново самоорганізуватися (бо лікарів в підрозділів тоді не було) і разом з колегами (Клемонца Ганна Василівна і Подольська-Соміяш Марія Юрівна) рятувати пацієнтів (серед яких були і післяопераційні,
бо та середа була днем планових операцій) в «хірургічному» корпусі (зараз там операційий блок, аптека тощо). Єдине, що вони змогли зробити для зменшення руйнівної сили стихії, відкрили вікна для швидшого проходження потоку (рівень води сягав половини вікна).
Даних по сусідньому корпусу, де тоді було зокрема пологове та інфекційне відділення, рентгенологічний кабінет (зараз інфекційне та дитяче відділення), наразі не знайдено. Мало ймовірно, що всіх з нього встигли повністю евакуювати. До слова завiдувач пологового відділення лікарні, Карюк Неоніла Григорівна, яка вийшла з підрозділу лише на обід, виявилася заблокованою водою у власному будинку по вулиці Партизанській (рівень води сягав середини вікна). Її чоловік, головний лікар Тячівської ЦРЛ Крижевський Віталій Федорович, якого викликали в районний штаб служби Цивільного захисту населення, не зміг вже потрапити ні в лікарню, ні до власного помешкання.
Рентген-лаборант Феєр Михайло Олексійович був захоплений водою на робочому місці і перебував в ізоляції дві доби
Медсестра пологового відділення Швед-Гегедиш Ганна Петрівна (в той момент була вдома, а мешкала вона поруч з лікарнею по вулиці Борканюка), побачивши наплив води спробувала піти на роботу, але вже не змогла.
 За півгодини вода вже сягала її зросту, і їй з родиною довелося ховатися в сусідів, в яких будинок був вищим і цегляним (тоді їх будинок був зруйнований).
Рентгенолог районної поліклініки Тиводар Ганна Іванівна пригадує, як її з садочка забрала мати (медсестера Тячівської ЦРЛ Тиводар Йолана Дмитрівна) і вони навіть не встигли зайти до будинку, як по їх вулиці Листопада стрімко почала прибувати вода. Родина рятувалася пішки (дітей несли батьки) в напрямку вулиці Вайди, а за спиною вже навздогін хлюпала вода. Тоді їх будинок чудом встояв (рівень води сягав середини вікна), але сусідні момешкання були повністю зруйновані.
Мені тоді було 7 рочків, але я добре пам’ятаю розповіді мого дідуся Одовічука Івана Ільковича, мешканця Тячева, про ті важкі дні.
Зокрема в його квартирі, яка була на другому поверсі, тоді знайшли притулок кілька груп одного з дитячих садочків.
До речі, взимку наступного року дідусь внаслідок систематичних негараздів з квартирним опаленням, спричинених попередньою стихією, важко захворів і відійшов у кращий зі світів. Думаю, що таких випадків було в місті чимало, але, звісно, в офіційну статистику вони не потрапили.
Царство Небесне жертвам безжальної стихії! Схиляємо голови перед світлою пам'яттю загиблих героїв-рятівників! Нехай Господь прийме їхню жертву! Захоплюємося мужністю персоналу Тячівської ЦРЛ, який врятував під час повені пацієнтів! Земний уклін усім рятувальникам і ліквідаторам наслідків руйнівного наводнення!
Боже, борони нас надалі від повторення природних і техногенних катаклізмів!
                                                                                   























13.05.1970. Тячів у воді (фото невідомого автора з гелікоптера, надав І.І. Козуряк). 




















14.05.1970. Тячів. Рятування захоплених (ізольованих) водою у окремих будівлях на БМП (фото виконав і надав І.І. Козуряк).



















18.05.1970. Одна з вулиць Тячева (найімовірніше нинішня Ерделі) відразу після спаду води. Перший ліворуч будинок родини О.П. Бендюкевич (фото виконав і надав І.І. Козуряк).
Ярослав Одовічук Історія медицини Тячівщини на тлі краю та країни загалом
https://www.facebook.com/groups/950842301775475/permalink/1449438938582473/ 

Коментарі

Додати коментар

Залишити коментар

оновити, якщо не видно коду